Як вам живеться у теперішній Україні?
Є обставини, відносно яких ми маємо формувати своє життя. Зараз ми знаходимося у стані війни з Росією. Я сам воював, тому розумію теперішню військову обстановку. Ми повинні чітко розуміти, що Росія залишиться нашим сусідом до кінця історії. Ми ніколи не зможемо перемогти Росію у військовому змаганні наодинці, тому я вважаю, що Україна має стати цікавою для світу: в науці, мистецтві, промисловості, сільському господарстві. Нам потрібно мати свої наукові школи. І держава має розуміти, що підтримання таких шкіл — те ж саме, що мати добре озброєння. Адже до нас приїжджатимуть вчитися з усього світу.
Про важливість української мови
Якщо ми хочемо, щоб Україна розвивалася, ми маємо розмовляти українською мовою. Люди мають зрозуміти, що українська мова для нації — джерело її розвитку.
Про любов до навчання
Коли у 1940-му році прийшли німці мені було 15, але я вже все розумів. Я знав німецьку мову, читав німецькі газети. Зараз розумію, що вже тоді я ставав політиком. І коли в хаті батько зі своїми друзями говорили на політичні теми, я теж міг долучатися до розмови. Батько мене не перебивав, а чоловіки — слухали. Тобто розвиток молоді в таких екстремальних умовах відрізнявся від розвитку у звичайних умовах. І постійне перебування в таких умовах сприяло моєму політичному та пізнавальному розвитку.
Ігор Юхновський та Світлана Мялик, листопад 2021 року. Фото: Світлани Мялик
Жадоба до знань під час німецької окупації в мене була неймовірно великою. Я служив в армії і брав участь у справжнісіньких боях. Ніякого страху я не відчував. Коли прицілювався, то не відчував ніякого страху чи хоробрості, а просто намагався прицілитися. Так жили солдати в обставинах війни. Але я весь час носив із собою підручники. Така любов до знань та науки була в мені закладена з народження.
Мій шлях був абсолютно чітким. Після університету я пішов до аспірантури, де через 4 місяці мене призначили керівником кафедри.
Про ставлення до декомунізації
Коли я повертався з війни додому, то на своїй вулиці побачив ряд підвод з людьми, яких вивозили до Сибіру. Так я вперше побачив комунізм. Тоді я зрозумів, що потрібно бути обережним. Ця обережність пробудила в мені спокій. Більше я не цікавився подібними вивозами людей до Сибіру, а цікавився навчанням і наукою. Звісно, мене змушували вступити до партії і в 1956 році я став її членом. Я був дуже набожним, тому мої батьки насторожилися, коли я увійшов до партії. Але мама сказала, що, оскільки я туди таки вступив, то потрібно бути чесним. Ці слова я запам'ятав і намагався бути чесним комуністом.
Я був комуністом з 1956 року і не мав з ними жодних проблем. А також був депутатом Верховної Ради. До речі, я зрозумів, що бути депутатом Верховної Ради України набагато важливіше, ніж бути депутатом Верховної Ради Радянської України. Я багато що зробив: допоміг відродитися "Пласту", Греко-Католицькій церкві під час Радянського Союзу, за часів Горбачова.
Що стало початком вашої наукової кар'єри?
Я написав дисертацію, але не мав коштів її надрукувати. Тому написав її від руки у товстому зошиті і поїхав з нею до Москви. Там я потрапив до Московського університету на кафедру прикладної фізики, якою завідував Боголюбов. Після закінчення семінару я підійшов до нього і попросив прочитати свою дисертацію. Він погодився і сказав прийти наступного дня. Боголюбов прочитав мою дисертацію і погодився бути моїм опонентом на захисті. Так і розпочалася моя наукова кар’єра.
Які помилки були у вашому житті?
Було багато помилок. Я був кандидатом у президенти, Кучма мені допомагав. Але я зрозумів, що кандидат з мене нікудишній, адже замість того, щоб говорити, що я поведу народ за собою і збудую сильну державу, я розповідав усім про тривіальні речі. Також я приділяв мало уваги своїй родині.
Яке майбутнє в України?
Головна небезпека в Україні — маса народу з освітою, яка працює не за фахом і хоче мати демократію. Саме така маса є деструктивною силою. Ніхто з фахових працівників не думав, що Володимир Зеленський стане президентом України. І як чудово, що він не став тим, кого хотіли в ньому бачити його творці. Він все-таки виявився людиною. Розважливість та справедливість мають розвиватися в ньому зараз найбільше. Якщо стане вибір між демократією та державою, то я оберу державу. Тобто спочатку треба створити державу, а потім — панівний середній клас. Це — головне, що має зробити президент та парламент.